Я втомилась від болю,
Від рабства колючих дротів,
Сліз підгірклі струмки
Я втомилася лити в долоні…
Серце хоче на волю –
В Ісуса обійми святі,
Розірвавши сітки,
Що тримають планету в полоні.
Помирати втомилась
Щодня, посекундно, щораз.
Від щоденних гріхів –
На снігу закривавлені рани…
Тільки Господа милість
Стирає знеможений час
До основи віків
І вибілює шати багряні.
Я втомилась без віри
По долі іти навмання,
Без любові й надії
Ледь жевріти я притомилась.
Божа ласка безмірна
Смерть чорну хрестом зупиня,
І над Всесвітом сіє Господь
Ніжно-зоряну милість.
2003.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Я дал , что сам смог ... - Николай Зимин Но кто - то рядом говорит : нет !
Без Бога жизнь - кошмар , бред ...
Лишь в Нем найдешь ты , поверь , свет .
Печаль души твоей - яблонь цвет ...
Пускай не знаю я , - знает Бог ,
Что жизнь , судьба - дел , слов итог .
Пусть для других я буду слаб , плох ,
Я жизнь отдал ... Я дал , что сам смог .
